Чергова податкова афера від вчорашнього регіонала Антона Яценко.
Як стало відомо редакції УП з джерел Верховної ради України, усім відомий «тендерний батько», Антон Яценко, на днях зареєстрував законопроект № 4291 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо обчислення та сплати окремих податків та зборів)».
Свого часу, прізвище А. Яценко небезпідставно пов’язували з так званою «Тендерною палатою України», за допомогою якої мало місце відмивання бюджетних коштів під час здійснення державних закупівель.
Останнім проявом таланту народного обранця є добре відома на сьогодні корупційна схема «податкової оцінки», що фактично діє з 01.08.2013 року.
Корупційна суть даної схеми полягає у тому, що шляхом непрозорої нормотворчої діяльності Фонду держмайна здійснено монополізацію ринку оціночних послуг для цілей оподаткування та позбавлено роботи десятки тисяч громадян. Впровадження даної схеми призвело до того, що всю оцінку в Україні здійснює одна приватна структура – ПОГ «Український інститут управління якістю в оціночній діяльності», а так звані суб’єкти оціночної діяльності виконують функції посередників по збору коштів та інформації. Наступним кроком монополіста стало нещодавнє стрімке підвищення вартості оціночних послуг від 300 до 1000 грн. за оцінку звичайної квартири та від 1000 грн. за оцінку іншого нерухомого майна.
Професійні оцінювачі неодноразово заявляли, що запроваджена «податкова» оцінка не має нічого спільного з справедливим наповненням державного бюджету, не відповідає засадам ринкової економіки та направлена виключно в інтересах обмеженого кола приватних осіб.
Про високу ймовірність причетності до вищезгаданої схеми народного депутата від Партії Регіонів, Антона Яценко, свідчило вкрай непереконливе намагання спростувати ним звинувачення в свій бік.
Проте, все таємне згодом стає явним. Останній законопроект А. Яценко (№ 4291) остаточно підтверджує справжність його неабиякого інтересу до сфери оцінки та оподаткування майна фізичних осіб. Інтригу підсилює й той факт, що А. Яценко, розуміючи натиск професійних оцінювачів, які заважають йому остаточно монополізувати ринок оціночних послуг з відповідними наслідками для держави, дозволяв собі вступати з ними в словесну перепалку.
Цілком ймовірно, що даним законопроектом А. Яценко, враховуючи черговий вихід з партійних лав, в даному разі з Партії Регіонів, спробував додатково відбілити себе перед суспільством шляхом неабиякого піклування про добробут громадян (до речі, першим кроком в цьому напрямку була заява з трибуни парламенту з пропозицією про перерахування місячної заробітної плати депутатів постраждалим на Майдані). Також, ймовірно, це дозволить затушувати його нещодавню заяву з закликом про введення надзвичайного стану.
Але це лише на перший погляд. Після ретельного аналізу законопроекту стає зрозумілим, що запропоновані норми розрахунку податку на дохід від реалізації нерухомого майна вносять соціальну несправедливість, оскільки базою оподаткування є не вартісне значення - ринкова (справедлива) вартість об’єкта оподаткування, а його загальна площа, з врахуванням розміру сталої законодавчо визначеної мінімальної заробітної плати.
Впровадження запропонованої А.Яценком формули розрахунку створить гарні можливості для уникнення повноцінного оподаткування реального доходу від відчуження нерухомого майна багатими громадянами (переважно тими, хто займається бізнесом з нерухомістю) та, як наслідок, зменшення надходжень до державного бюджету. І все це за рахунок соціально незахищених верств населення.
Для прикладу, громадянин має у власності будинок загальною площею 300 кв.м. вартістю 200 000 (двісті тисяч) доларів. Відповідно до чинної редакції статті 172.2 податок буде становити: 200000$×5% = 10000 $ ≈ 100 000 грн.).
Якщо парламент прийме запропоновані А. Яценком зміни в статтю 172.2, то податок для забезпечених громадян буде становити 1200грн×1%×300кв.м. = 3600 грн. А це майже в 30 разів менше. Де тут соціальна справедливість?
Запропоновані законодавчі зміни мають на меті сприяти збагаченню багатих і нічого не змінюють для решти громадян України. Складається враження, що Антон Яценко писав цей закон сам для себе. Намагаючись одним пострілом поцілити двох зайців: зробити ніби то гарний публічний жест, в той же час осідлавши нові фінансові потоки. Йому це добре вдавалось в минулому. Цікаво, чи вдасться цього разу?