– Людмило Петрівно, зараз багато говорять про віртуальний характер Державного бюджету. Наскільки здійсненний наш місцевий фінансовий план?

– Обласний бюджет прийнятий на підставі тих цифр, що доводить нам держава. Головна проблема нинішнього бюджету в тому, що на 30 % урізане фінансування навіть захищених статей – зарплат і соціальних виплат. Тобто ми змушені скорочувати або зарплати, або штатних співробітників.

Хочеться сподіватися, що прибуткова частина бюджету буде виконана, але за рахунок чого, яким шляхом, сьогодні сказати важко. Адже наповнюватися бюджет може з двох джерел: прибуткового податку й орендної плати за землю. Перше джерело працює, якщо працюють підприємства й на них виплачується зарплата. Друге – якщо є попит на комунальну власність, яку ми готові передати в тимчасове користування приватним особам. Як зараз працюють підприємства області, ви самі знаєте. Із промислових гігантів, мабуть, тільки «Турбоатом» не зменшив обертів. Практично став завод імені Шевченка, великі проблеми на ХТЗ та імені Малишева. Авіазавод уряд начебто обіцяв підтримати. Якщо гроші надійдуть, там почнуть виплачувати зарплату, і ми отримаємо поповнення в бюджет. У против-ному випадку і тут проблема.

– Що можна зробити на місцевому рівні?

– Це один цілий механізм, як у годиннику. Якщо випадає один гвинтик, то й увесь механізм перестає працювати. Щоб отримати гроші в бюджет, потрібно підтримувати підприємства, вітчизняного виробника. У нас в області створена робоча група по виходу з кризи, що збирає пропозиції, інновації з цієї теми. Але, на жаль, на рівні області цю проблему не розв’язати. Ми підготували багато поправок до законів, деякі з них уже прийняті вгорі, але в такому мізерному обсязі й поширюються на таке вузьке коло підприємців. Ми пропонували, наприклад, знизити податковий прес на виробника, запровадити касовий метод нарахування податку на додану вартість.

– Поясніть, будь ласка, що це значить?

– Сьогодні ми ПДВ платимо за фактом відвантаження, тобто я відвантажую товар і, не маючи грошей на розрахунковому рахунку, зобов’язана заплатити податки. А при касовому методі я спочатку відвантажу товар, одержу гроші й тільки тоді заплачу податок. Тобто ми заганяємо підприємства в кут: хоч-не-хоч, а заплати податок. У підприємця один вихід – у банк. Але й банки, відповідно до постанови НБУ, до квітня кредитів не видають. Я не хочу сказати, що в усьому вин-ні банки. Вони теж заручники ситуації. Але потрібний якийсь компроміс. Ріст курсу долара поставив позичальників в умови неможливості повернення кредитів. До того ж необґрунтовано, на мій погляд, ростуть процентні ставки. Пружина стискується, стискується, а потім вистрілить так, що відкине дуже далеко не тільки позичальників, але й кредиторів. Зараз багато говорять про повернення в 90-ті роки. Дуже не хотілося б. Краще домовитися про фіксацію курсу на якомусь середньому рівні.

– А які ваші пропозиції були почуті вгорі?

– Просили ввести нульове мито при ввезенні устаткування та сировини, потрібної на підтримку віт-чизняного виробника. Можливо, цю ставку потрібно було підвищити в якихось інших сферах. Скажімо, як у радянські часи, збільшити податок на предмети розкоші, але дати підприємствам працювати. Правда, тут нас обклали ще й із Заходу. Оскільки Україна вступила до СОТ, ми не можемо без згоди інших країн-учасниць знижувати мито на експорт і підвищувати на імпорт.

І ось 3 лютого опублікований указ Президента про встановлення нульової податкової ставки, але тільки на ввіз устаткування, з метою створення нового виробництва з упровадженням енергозберігаючих технологій. Чи багато в нас таких підприємств? Наше прохання начебто почуте, але виконане в сильно відредагованому вигляді.

– А комунальні підприємства зовсім не приносять прибутку?

– Комунальні підприємства, як і всі інші суб’єкти господарської діяльності, створюються, щоб приносити прибуток. Але щоб був прибуток, їм потрібні оборотні кошти. Поповнювати їхній запас можна або з кишені власника (у цьому випадку нашої з вами кишені), або за рахунок кредитів. Жодна позиція зараз не діє. Так що й там етап виживання. Ну й проблема орендарів...

– Їхня кількість у зв’язку з кризою зменшилася?

– Зменшується. Ви ж самі бачите, напевно, масу реклами, пропозицій нерухомості будь-якого призначення: від офісів і магазинів до складів і виробництв. Зараз у відсотковому відношенні цифра падіння поки що невелика, але тенденція намічена дуже чітко. Або орендарі зовсім звільняють приміщення, або стають неплатоспроможними й затримують оплату.

– На недавньому засіданні бюджетної комісії мова йшла про можливе зменшення орендної плати. Чи будуть реалізовані такі наміри?

– Ми живемо в ринкових умовах, щоб розвиватися, нам треба переглядати орендну плату. Але, на жаль, ми не такі мобільні, як приватні власники і як того вимагає ринок. Нас обмежує діюча методика й закон про бюджет. Ми повинні передавати приміщення в оренду тільки на конкурсних засадах. Більше того, якщо раніше хоча б продовжувати договір оренди могли автоматично, то тепер і для цього потрібно організовувати конкурс.

– Але ж бажаючих немає!

– Саме так. Бажаючих немає, а ми однаково повинні витрачати час і кошти на дотримання правил. До того ж, якщо господарник сам може встановлювати орендну плату, а потім збільшувати або зменшувати її залежно від ситуації, обумовивши це в умовах договору, то ми, на жаль, прив’язані до грошової оцінки майна, що здаємо. Причому орендна плата розраховується на весь період дії договору з умовою переоцінки тільки на індекс інфляції. Але індекс інфляції не завжди відповідає ринковим умовам. Ось зараз індекс підскочив, а орендна плата повинна впасти. Опустити її не маємо права – замучать перевірками, обвинуватять у корупції й порушеннях. Унаслідок цього стаємо неконкурентоспроможними.

– Скажіть, будь ласка, а до чого треба готуватися? Які місяці будуть найскладнішими?

– Узагалі перший квартал завжди складний. Цього року багато промислових підприємств призупинили свою діяльність ще й у зв’язку з тим, що була не відома ціна газу. Але, сподіваємося, з весною, як і вся природа, вони оживуть. Бюджет наш досить віртуальний. У нього закладене зростання виробництва, а поки що спостерігаємо лише падіння.

– Що чекає працівників бюджетних організацій?

– Поки що зарплати виплачуються відносно вчасно. У січні прибуткову частину бюджету виконали. Втім, як правило, на початку року фінансування здійснюється нормально. Труднощі зазвичай починаються в другій половині. Коли ці ліміти з’їдені, а нові виділити нівідкіля. Далеких прогнозів робити не будемо, але в найближчі півроку, якщо на наші голови не обрушиться ще якась додаткова криза, зарплати бюджетникам і пенсії будуть виплачуватися в строк.

Окрема тема – сільське господарство. Ми раділи рекордному врожаю минулого року, але за відсутності держпідтримки й держзамовлень та обмеження експорту закінчилося все перенасиченням ринку й різким зниженням цін. Фермери змушені продавати свою продукцію дешевше від собівартості та ще й платити шалені гроші за зберігання. Тепер всерйоз постає питання, як провести посівну?

Грошей у господарників немає, кредитів теж. Є 9 мільйонів у так званому стабілізаційному фонді, але вони поки що не розподілені, бо немає положення про їхнє використання.

Уся надія на уряд. Але як на нього можна надіятися при такому несправедливому розподілі бюджету, не знаю. Просто прикро й незрозуміло, чим провинилася Харківська область, що їй цього року не виділили грошей ні на фінансування будівництва метрополітену, ні на виконання заходів державної цільової Програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи–2012 для будівництва стадіону «Металіст». За останні 30 років це, здається, перший такий випадок. Адже на те, щоб добудувати станцію, потрібно 190 млн, а на консервацію об’єкта з високим рівнем будівельної готовності тільки на перший рік необхідно близько 50 млн грн. Потім ще стільки ж на розконсервацію. У результаті будівництво подорожчає на 100 млн. Доцільніше було б ці кошти виділити на продовження будівництва, а не на консервацію.

– А що сталося з обласними програмами?

– Програм обласної ради залишилося п’ять. Було понад 100, фінансувалося, якщо не помиляюся, 86. Не можна сказати, що тепер усі програми заморожені. Просто вони ввійшли складовими частинами в більші. Звичайно, від деяких не першочергових витрат довелося відмовитися. Проте основні напрямки відбиті й будуть фінансуватися. У рамках програми «Здоров’я Слобожанщини» фінансуватиметься закупівля інсуліну, виділено 1 млн грн на лікування дитини з хворобою Гоше. У рамках гуманітарної програми підтримуватимемо сільські школи, як і раніше, працюватиме підтримка напрямку «Шкільний автобус». Грошей буде менше, скажемо прямо. Простий приклад: торік бюджет розвитку склав більше 300 млн грн, цього року – 50 млн грн.

– На чому будемо заощаджувати?

– По-перше, заборонено придбання автомобілів, меблів, оргтехніки. Але, по-друге, на жаль, економія позначиться й на зарплатах. Уже є прецеденти припинення виплат учителям надбавок за класне керівництво, за перевірку зошитів тощо.

– Це законно?

– Якщо немає класного керівництва й не перевіряються зошити, то так, законно, а якщо ні, прокоментуйте самі. Але питання стоїть так: зберегти або зарплати, або робочі місця. Тому люди ставляться до цього з розумінням. Будемо сподіватися, що цей захід не надто пошириться.