(скорочено,  Повний текст наказу тут)

·          за якою ставкою справляється державне мито при нотаріальному посвідченні договору ренти

Відповідно до статті 732 ЦК України договір ренти укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, то відносини сторін визначаються загальними положеннями про купівлю-продаж, при передачі майна безоплатно – положеннями про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору ренти (стаття 734 ЦК України).

Слід зауважити, що нотаріальне посвідчення договорів відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна провадиться за місцем розташування вказаного майна або місцезнаходженням однієї із сторін правочину (стаття 55 Закону 3425-XII).

Відповідно до п. 48 Інструкції при обчисленні суми державного мита за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, а також іншого нерухомого майна, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб, вартість таких договорів приймається виходячи із суми договору, але не нижче його інвентаризаційної або балансової вартості з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості цих об’єктів та зносу на момент відчуження, що вказується у довідках-характеристиках бюро технічної інвентаризації.

Крім того, сума договору встановлюється за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами. При визначенні суми договору сторони можуть використовувати незалежну експертну оцінку, проведену суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Відповідно до Інструкції державне мито сплачувалось митними марками при видачі відповідного документа за реєстрацію місця проживання та видачу щорічної контрольної картки обліку добутої дичини і порушень правил полювання, і квитків рибалок. Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі відсутності митних марок державне мито сплачується до кредитних установ готівкою.

Слід зазначити, що основним законодавчим актом, який регулює засади функціонування платіжних систем в Україні та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, є Закон України від 5 квітня 2001 року №2346- ІІІ „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Відповідно до статті 4 цього Закону для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Отже, порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 №22 і зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 29.03.04 за №377/8976, якою не передбачено здійснення розрахункових операцій митними марками.

·          щодо повернення державного мита (судового збору)

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених статтею 8 Декрету, зокрема:

внесення державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті;

припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;

скасування в установленому порядку рішення суду.

Основною умовою для повернення державного мита є подання заяви платником до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до відповідного бюджету.

Крім того, державне мито повертається органами Державного казначейства України за умови, якщо до заяви платника додано висновок (ухвалу суду, господарського суду, в інших випадках довідку установи, яка справляла мито) про обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита, а також оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита (пункт 17 Інструкції). Ці положення викладено в Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженому наказом Державного казначейства України від 10.12.02 №226, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 25.12.02 за №1000/7288.

·          щодо правильності справляння державного мита при нотаріальному засвідченні вірності копій документів

Державне мито за нотаріальне засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку) справляється у розмірі 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і вираховується виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати державного мита.

За засвідчення копій і витягів з документів державне мито справляється з кожної сторінки документа незалежно від формату і кількості рядків.

При засвідченні вірності кожної копії одного документа (коли на прохання особи видається кілька копій) державне мито стягується виходячи із кількості засвідчених документів (за дві копії документа, який складається із 1 сторінки – 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, за три – 0,03 і т.д.)

·          як справляється державне мито при подачі апеляційної скарги до Апеляційного господарського суду на ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду

Відповідно до підпункту „г” пункту 2 статті 3 Декрету державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (у редакції Закону України від 7 березня 2002 року №3096-ІІІ).

Порядок подання позову і сплати державного мита визначено ГПК України, зокрема, відповідно до статті 94 ГПК України апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) до суду у письмовій формі і до неї додаються докази сплати державного мита.

Пунктом 3 статті 97 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не подано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до статті 4⁵ ГПК України та статті 208 ЦПК України ухвала суду є одним із різновидів судових рішень.

Слід зауважити, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (стаття 106 ГПК України).

Враховуючи викладене, при подачі апеляційної скарги до Апеляційного господарського суду на ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду державне мито сплачується відповідно до підпункту "г” пункту 2 статті 3 Декрету.

·          Які діють ставки: при подачі позовних заяв до Господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами

·          Про справляння державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину з урахуванням Закону України від 5 березня 2009 року №1110-VI „Про внесення зміни до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” щодо державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину”

Підпунктом „ж” пункту 3 статті 3 Декрету було визначено, що розмір ставки державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі та іншим спадкоємцям становить 0,5 відсотка суми спадщини. За видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю), а саме: одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі, державне мито справлялося у розмірі 0,1 відсотка суми спадщини. За видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю) іншим спадкоємцям державне мито справлялося у розмірі 0,5 відсотка суми спадщини.

Слід зазначити, що дії, за які справляється державне мито при спадкуванні, включаються до бази оподаткування іншими податками і зборами, що призводить до подвійного оподаткування і створює додаткове навантаження на платників податків.

Так, вартість будь-якого рухомого та нерухомого майна, отриманого фізичною особою – членом сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення у спадок, оподатковується згідно зі статтею 13 Закону України від 22 травня 2003 року №889 – ІV „Про податок з доходів фізичних осіб” за нульовою ставкою, а вартість майна, отриманого спадкоємцями інших ступенів споріднення, оподатковується податком з доходів фізичних осіб за ставкою 5 відсотків об’єкта спадщини.

Повний текст наказу